«АКТИВІЗАЦІЯ РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ»

Замість передмови

Формування української національної системи фізичного виховання школярів вимагає перебудови процесу фізичного виховання, переходу до розвиваючої, демократичної і гуманістичної системи освіти. Це потребує нових підходів до проведення уроків основ здоров’я і фізичної культури.

Всі ми хочемо, щоб із раннього дитинства кожна особистість була переконана у необхідності збереження і зміцнення свого здоров’я, ведення здорового способу життя, прагнула доброго фізичного стану.

Учні у школі малорухомі, адже тривалий час проводять у сидячому положенні, їхні органи і системи життєдіяльності втрачають здатність правильно функціонувати.

Уроки основ здоров’я і фізичної культури у школі мають бути цікавими, веселими, захоплюючими, саме це сприяє меті і найскладніший матеріал учні засвоюють легко. Ігри та естафети виховують в учнів найкращі риси характеру, розвивають інтелект.

Завдання фізичного виховання школярів 1-4 класів

         Фізичне виховання є невід’ємною частиною навчально-виховного процесу роботи школи воно спрямоване підготувати учнів до життя та суспільно-корисної праці.

         Робота з фізичного виховання є багатогранна і потребує від дитини самостійності, ініціативи, організованості, активності та кмітливості.

         Основні завдання школи: зміцнення здоров’я, сприяння правильному фізичному розвиткові загартування школяра. Ці завдання і є важливими у всій роботі з фізичної культури і спорту в школі, повинні бути в центрі уваги вчителя початкового навчання та всього педагогічного колективу.

         Шкільний вік - це період швидкого росту і фізичного розвитку організму дитини, а тому школа повинна приділити значні зусилля для нормального розвитку учнів.

         У цей період необхідно звернути увагу на розвиток і зміцнення серцево-судинної системи, органів дихання, а також стимулювати нормальний обмін речовин в організмі.

         Важливе значення у цьому віці має також зміцнення опорно-рухового апарату, різносторонній розвиток м’язової системи, формування правильної постави, рухової активності дітей. Це впливає на розвиток центральної нервової систем й удосконалює аналізатори і розвиток взаємодії.

         Виробляти учням спеціальні гігієнічні навички - це є теж одним із завдань фізичного виховання в школі. Виконання цього завдання досягається шляхом бесід, перегляду кінофільмів тощо.

         Формування і удосконалення в школярів рухових навичок, вивчення нових рухів і окремих дій є теж завдання фізичного виховання в школі.

         Зміст шкільної програми з фізичної культури побудований так: діти систематично займаються на уроках фізичної культури, вдома, в гуртках та спортивних секціях, оволодівають життєво важливими навичками: ходьбою, бігом, метанням, рівновагою, тощо.

         Програма для учнів початкових класів пропонує навчання вправ з основної гімнастики, ігор та вправ з легкої атлетики.

         Завдання вчителя полягає в тому, щоб кожен учень систематично виконував фізичні вправи. Розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, гнучкості витривалості, спритності) залежно від віку теж є одним із завдань фізичного виховання в школі.

         Швидкість, сила, спритність, витривалість - якості, необхідні кожній людині. Проведення фізичних вправ у різному темпі, з різною складністю протягом більшого чи меншого часу сприяє розвиткові цих якостей.

         Увесь процес фізичного виховання спрямований на вихованні у дітей таких морально-вольових якостей, як сміливість, дисциплінованість, упевненість, колективізм, почуття дружби та товариськості, працьовитості, культури поведінки.

         Це завдання фізичного виховання вирішується засобами фізичних вправ (стрибки у висоту, стрибки через перешкоди, вправи з рівноваги, ігри і т.д.).

         Вольові якості неможливо виховати без одночасного виховання моральних якостей особистості, а моральне виховання без вольової діяльності, вольових зусиль.

         Формування правильної постави теж є одним із завдань фізичного виховання в школі. Цей процес є довготривалим і складним. Щоб досягти належних результатів, необхідно слідкувати за правильним положенням тулуба дитини, коли вона сидить, ходить, використовувати фізичні вправи для формування правильної постави на уроках фізичної культури, під час фізкультхвилинок, фізкультпауз, ранкової гімнастики і т.д.

Одним із завдань фізичного виховання школярів є виховання стійкого інтересу і навиків самостійно займатися фізичними вправами. Це завдання в школі необхідно реалізовувати з усіма дітьми, а всі заняття проводити організовано, енергійно, зацікавити змістом і формою навчального матеріалу, створювати умови для прояву дружніх взаємовідносин.

         Для успішного проведення фізкультурно-масової роботи в школі, проведення уроків фізичної культури, позакласних заходів необхідна допомога вчителеві з боку учнів. Це завдання фізичного виховання вирішується в школі через доручення учням організовувати і проводити ігри, змагання зі своїми товаришами, показувати їм виконання вправ. Обов’язковою умовою підготовки фізкультурного активу е виконання доручень, завдань, відповідальність перед товаришами та колективом.

Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами якої були біг, скачки, стрільба з лука, кулачні бої, метання спису, а жінки та дівчата водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумніву й недовіри до своїх сил.

         Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише їхня рухлива основа залишається незмінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, пташині, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо.

         Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, вихователі піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. „Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається", - стверджує прислів’я. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається. Гіподинамія (обмеження рухової активності школяра) веде до порушення обміну речовин, діяльності серцево-судинної та дихальної систем, негативного впливу на опорно-руховий апарат.

         Найкращими „ліками" для дітей від рухового „голоду" є рухливі ігри. Народні рухливі ігри за змістом і формою прості і доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді.

Оздоровче значення ігор:

·        сприяють гармонійному росту організму школяра;

·        формують правильну поставу;

·        загартовують організм;

·        підвищують працездатність;

·        зміцнюють здоров’я.

         Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і міцність зв’язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

Освітнє значення ігор:

·        формують рухові вміння і навички з бігу, стрибків, метання тощо;

·        розвивають фізичні якості: швидкість, силу, спритність, гнучкість і витривалість;

·        дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю і т.д.

         Під час проведення рухливих ігор учні повторюють, закріплюють, удосконалюють рухові вміння і навички, розвивають фізичні якості. Наприклад, граючи в ігри „Влуч у мішень", „Влуч у ціль”, „Снайпери”, „Мисливці і качки", учні вдосконалюють вміння і навички у метанні малого м’яча; „Вудочка", „Горобці-стрибунці” - у стрибках; в іграх-естафетах розвиваються такі фізичні якості, як швидкість, спритність, сила.

         Отже, правильно методично побудований урок із застосуванням ігор, естафет, дає можливість з великою ефективністю розв’язувати освітні завдання.

Виховне значення ігор:

·        виховують моральні та вольові якості учнів;

·        виховують любов до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу;

·        виховують любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

         У народній та рухливій грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне та трудове виховання. Активна рухова діяльність ігрового характеру, позитивні емоції підсилюють усі фізіологічні і психологічні процеси в організмі, поліпшують роботу всіх органів і систем. Правила ігор регулюють поведінку гравців, сприяють вихованню взаємодопомоги, чесності, колективізму, дисциплінованості, відповідальності, витримки, вміння долати труднощі, цілеспрямованості, сміливості, рішучості і т.д. Ігри привчають долати психічні і фізичні навантаження, створюють у дітей бадьорий настрій.

         „У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості", - говорив великий український педагог В. Сухомлинський („Серце віддаю дітям", т. З, с.95).

Сюжетні уроки як невід’ємна частина фізичного виховання молодших школярів

Одним з нових напрямків є втілення в практику роботи вчителів фізичної культури сюжетних уроків, які забезпечують оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу учнів, формування міжпредметних зв’язків. Досвід проведення сюжетних уроків у загальноосвітніх школах Дніпропетровської області дозволяє виділити основні організаційно-методичні підходи до організації таких занять.

         Втілення сюжетних уроків фізичної культури пропонується як підсумкове заняття після закінчення окремої теми.

         Сюжетні уроки спрямовані:

-         на формування рухових вмінь і навичок;

-         розвиток рухових якостей;

-         на формування інтелектуального розвитку через отримання певної системи знань;

-         на формування емоційної сфери - ігрова ситуація сприяє отриманню задоволення.

         Підготовка до сюжетного уроку фізичної культури починається з визначення теми і мети заняття. Викладач повинен згідно з темою і метою занять визначити зміст, структуру і хід уроку; методику і організацію; чіткі і конкретні завдання; підкріпити кожне завдання необхідними, найбільш ефективними і доступними для дітей фізичними вправами.

         Планування сюжетного уроку потребує від учителя раціонального розподілу часу на вирішення освітніх завдань (тому що в ході уроку діти отримують знання з теми сюжету про різні явища природи, сфери діяльності людини) і часу, який відводить учитель на підвищення рухової активності, навчання рухових дій.

         Сюжетний урок - це “велика тематична гра, яка може тривати одне чи декілька занять”. У структурі заняття традиційно виділяють три частини.

         Підготовча частина включає організуючі та установчі дії: загальну розминку, послідовну активізацію функціональних систем організму, спеціальну розминку, яка забезпечує специфічну оптимальну роботу систем організму.

         Основна частина спрямована на розвиток рухових якостей, підвищення рівня функціональних систем організму, навчання руховим діям, використовуючи сюжетно-образне викладання.

         Заключна частина вирішує завдання відновлення організму після фізичних навантажень, зниження м’язової напруги.

         Велика увага приділяється естетичним аспектам уроків фізичної культури та виразності рухів, музичному супроводженню занять. Важливим є мовлення педагога, його вміння створити ігрову ситуацію для того, щоб діти повірили в неї як у реальність, незвичайну атмосферу слів, асоціацій, бажань дітей.

У ранньому і дошкільному віці важливо вирішувати завдання виховання практично всіх фізичних якостей. В першу чергу слід звертати увагу на виховання координаційних здібностей, зокрема на такі компоненти, як відчуття рівноваги, точність, ритмічність, узгодженість окремих рухів. Швидкісні здібності виховуються шляхом виконання простих рухових дій, зазвичай у грі.

Концептуальні засади технології М. Єфименка

Технологія фізичного виховання спрямована на розвиток і оздоровлення дітей. Її автор, український педагог-новатор Микола Єфименко вивчав цю проблему протягом двадцяти років і має своє, відмінне від загальноприйнятого, розуміння суті фізичного виховання здорових дітей і дітей з відхиленнями в розвитку.

Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Автор назвав її ще «тотальним ігровим методом», втіливши у цих словах своє педагогічне кредо «грати щодня, грати постійно, грати завжди». Ґрунтується ця технологія на таких десяти професійних положеннях:

1. Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).

2. Фізичне виховання дітей повинно здійснюватися по спіралі, нове поєднуючи з відомим.

3. Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати підготовчу частину заняття - уроку - згідно з «еволюційною гімнастикою»).

4. Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.

5. Театр фізичного виховання дітей (граючи - оздоровлювати, граючи - виховувати, граючи - розвивати, граючи - навчати).

6. Позитивна, світла енергія радості і задоволення (фізичне виховання повинно заряджати дітей позитивними емоціями).

7. Руховий портрет дитини «малює» методика ігрового тестування.

8. Створи тренажери сам!

9. Здоров'я здорових вимагає профілактики та корекції.

10. Через рухи та гру - до виховання Людини майбутнього.

У системі фізичного виховання дітей Єфименко виокремлює такі основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходьбовий, лазальний, біговий, стрибковий. Їх назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретному занятті.

«Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» сповідує принцип «двох засад у педагогіці», що передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками. Цьому питанню присвячене дослідження М. Єфименка «Еротична культура в педагогіці дошкільного дитинства (на прикладі фізичного виховання)», в якій він доводить, що у процесі фізичного виховання дітей потрібно використовувати різні заняття для хлопчиків і дівчаток. Для цього педагог має усвідомити якої саме мети він прагне досягти. Чіткому усвідомленню відмінностей щодо мети фізичного виховання хлопчиків і дівчаток може сприяти, за переконаннями М. Єфименка, скомпонована ним таблиця, що у загальних рисах змальовує фізичні та психічні якості чоловічості й жіночості, які слід розвивати під час занять у дітей відповідних статей.

Рухові та особистісні ознаки чоловічості й жіночості

Особистісні ознаки чоловічості	Особистісні ознаки жіночості
фізична сила	гнучкість (пластичність)
витривалість	точність рухів
спритність	координованість
швидкість	легкість
атлетичність	стрункість
висока енергійність	відчуття ритму
наступальність	витонченість
сміливість	артистичність
ризиковість	лагідність
рішучість	ніжність
наполегливість	естетичність
цілеспрямованість	граційність
сила волі	компромісність
лідерство	терплячість

Безперечно, певною мірою всі ці якості належить виховувати як у хлопчиків, так і в дівчаток. У контексті міркувань М. Єфименка йдеться про окремі заняття, на яких має домінувати виховання статевих ознак. Очевидно, є певний сенс у його твердженнях, що ігри для дівчаток і хлопчиків мають бути різними. Так, типовими для хлопчиків можуть бути ігри «Запорозькі козаки», «Астронавти», «Юні матроси», «Рятівники», «Десантники», «Ніндзя», «Прикордонники» «Скелелази», для дівчаток - «Бджілки», «Метелики», «Сонечко», «Із життя квітів», «Зірочки», «Рибки», «Ляльковий магазин», «Народжені морем» та ін.

Значний вплив на формування статевої ідентифікації у процесі фізичного виховання має відповідне забезпечення занять - атрибути, музика, кольори, емоційне забарвлення спілкування педагога з вихованцями, його тембр голосу, тон команд.

У педагогічній технології «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» як форму фізичної активності дітей застосовують обґрунтований її автором горизонтальний пластичний балет («пластик-шоу»). Найважливішими в ньому є музичність, хореографічність, естетичність. У відчутті музики і музичному самовираженні М. Єфименко передбачає такі етапи:

-            рухово-танцювальна наслідувальна діяльність (робити те, що робить педагог, наслідуючи його рухи);

-            частково-наслідувальна рухова танцювальна діяльність (діти частково наслідують вихователя, а також імпровізують);

-            вільний стиль (цілковите музичне і пластичне самовираження дітей відповідно до музичної композиції).

Слово «горизонтальний» у назві пластичного балету означає дотримання сформульованого автором технології першого принципу - «йти за логікою природи». Відповідно до нього розроблено всі пози в програмах «пластик-шоу»:

-         вправи у позах лежачи на спині;

-         вправи у позах лежачи на животі;

-         вправи у позі на боці;

-         вправи у перевертаннях із спини на живіт і навпаки;

-         вправи у позі сидячи та ін.

Обов'язковою умовою програми горизонтального пластичного балету є вихідна стартова поза лежачи на спині, руки вздовж тулуба, тіло розслаблене і спокійне. Завершувати програму повинна поза стоячи на колінах, спина випрямлена і ніби витягнута доверху, руки простягнуті «до Сонця» (до Бога), пальці рук випрямлені і розведені, погляд спрямований доверху і вперед. Філософський смисл цієї пози означає радість життю, Сонцю, новому дню, природі, присутньому в кожній людині божественному началу, яке визначає гармонію Всесвіту. На кінчиках пальців рук, особливо великого пальця, розміщені входи енергетичних каналів, які єднають організм людини з Космосом. У такому положенні, стверджує педагогічна технологія, організм підзаряджується необхідною для повноцінної життєдіяльності енергією.

Усі рухи у «пластик-шоу» мають бути плавними, м'якими, пластичними. Вправи виконують під відповідну музику, з використанням елементів хореографії, яка є естетичною складовою рухової активності дітей.

Горизонтальний пластичний балет як новий синтетичний напрям у фізичному вихованні дітей об'єднує все позитивне, чим багаті художня гімнастика, аеробіка, балет, брейкданс, шейпінг, акробатика, музичні заняття. Він успішно замінює комплекс гімнастики пробудження. Скорочені його програми можна використовувати як фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, фізкультурні розваги і свята.

Сюжетний урок з фізкультури "Подорож в місто м'ячів" з елементами психогімнастики

Завдання:

1.  Учити техніці ведення м'яча, кидків в кошик, передачі та ловіння  м'яча.

2.  Сприяти розвитку швидкості, спритності, координації рухів.

3.  Виховувати увагу, витримку, цілеспрямованість.

4.  Формувати прагнення досягати позитивних результатів.

Матеріали та обладнання: м'ячі (по кількості дітей), кошики (2 шт.)

Х І Д     У Р О К У

Підготовча частина:

- Доброго дня, діти! – Добрий день! - Ми сьогодні з вами відправимося в подорож. Але спочатку, давайте на декілька хвилин перетворимося на “глечики”.

1. Елемент психогімнастики “Виливання з глечика”.

Всі, сидячи на п'ятах, повільно нахиляють голову до підлоги і “виливають” з голови те, чого там зараз не повинно бути: біль, образу, злість, поганий настрій. Діти представляють свою голову розписним глечиком з ручками, з якого потрібно вилити брудну воду, аби наповнити чистою водою.

-  Все погане ми залишили. Пора вирушати, але спочатку відгадайте мою загадку:

Він літати зовсім не хоче
Якщо кинеш - він підскочить.
Кинеш знову, мчиться вскач.
Відгадайте, що це?     (М'яч)

-  Правильно це м'ячик. І сьогодні ми відправимося в місто м'ячів.

2. Різновиди ходьби:

-          звичайна,

-          на носках, руки вгору,

-          на п'ятах, руки за голову,

-          у напівприсіді, руки вперед,

-     на увагу: “Копиця” - сісти, руки на голову, “Стежина” - покласти руки на плечі що попереду стоїть.

3. Різновиди бігу:

-       звичайний,

-       з високим підніманням колін,

-       “змійкою” між м'ячами,

-       бічним галопом правим, лівим боком,

-       з подоланням перешкод, перестрибуючи через м'ячі.

4. Різновиди ходьби:

-       звичайна,

-       з вправами в русі (кругові рухи кистями рук, плечима),

-       перешикування парами (через центр в колону по два).

Основна частина:

- Ось ми і в місті м'ячів, але перш, ніж ми гратимемо ними, спочатку виконаємо розминку.

1. ЗРВ в парах

а) В.п.- стоячи обличчям один до одного, взявшись за руки, ноги на нарізно.

1-2- руки через сторони вгору, піднятися на носки.
3-4- повернутися у в.п.

б) В.п.- стоячи обличчям один до одного, ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях, долонями торкаючись.

1- 4- почергове згинання і розгинання рук в ліктьовому суглобі, можна з опором.

в) В.п.- стоячи спиною один до одного, на відстані одного кроку, руки на пояс, ноги нарізно поширше.

1 - нахил тулуба вперед - вниз, торкнутися руками п'ят, поглянути один на одного.
2 - В.п.

г) В.п.- сидячи на підлозі, ноги вперед, взявшись за руки.

1-4- почергові нахили тулуба вперед- назад.

д) В.п.- сидячи, ноги зігнуті, ступні ніг торкаються, руки упор ззаду.

1-4- по черзі згинання-розгинання ніг. Вправу робити з силою.

е) В.п.- о.с.

1 - стрибком ноги нарізно, руки в сторони,
2 - в.п.

ж) Ходьба на місці.

- А тепер ми зробимо декілька підводячих вправ для гри в м'яч.

2. Спеціально-підводячі вправи:

а) обертання м'яча довкола тулуба,

б) стоячи, спиною один до одного на відстані 50 см., передача м'яча з рук в руки з поворотом тулуба,

в) стоячи, спиною один до одного на відстані 1 кроку, передача м'яча під ногами партнера і вгорі, за рахунок прогинання тулуба, по черзі.

- Поглянете, ось і місто, скільки тут вулиць, давайте ми пройдемося по ним.

3. Схема кругового тренування:

1-а вулиця  - “Ведення м'яча на місці правою, лівою рукою”.
2-а вулиця  - “Кидки м'яча в стіну знизу та ловіння його після відскоку”.
3-я вулиця  - “Кидки м'яча в кошик від грудей з відстані 1,5-2 м.”.
4-а вулиця  - “Підкидання м'яча вгору та ловіння його”.

- Ось ми і пройшлися з вами по міських вулицях, а тепер давайте зберемося на площі і пограємо.

4. Естафета: “Швидко візьми, швидко поклади”.

Мета гри. Розвиток спритності, швидкості реакції.

Зміст гри. Гравці діляться на дві рівні команди. По сигналу перший гравець несе м'яч в найдальшу лунку, оббігаючи орієнтир. Наступні в найближчу лунку і так далі Потім все повторюється в зворотному порядку.

Правила гри. Виграє та команда, яка швидше закінчить.

Заключна частина:

- Ось ми і побували в місті м'ячів, пора повертатися додому в школу.

1. Ходьба звичайна.

2. Підведення підсумків.

3. Елемент психогімнастики “Серце”.

Запропонувати дітям знайти своє серце, притиснувши обоє руки до грудей, і прислухатися, як воно стукає: тук, тук, тук. Потім кожен повинен уявити, що у нього в грудях замість серця шматочок ласкавого сонця. Яскраве і тепле світло його розливається по тілу, рукам, ногам. Його стільки, що він вже не вміщається в нас. Вихователь пропонує дітям послати всім трохи світла і тепло (руки винести вперед, кісті рук вертикально).